З чого починати розслідування?

З чого починати розслідування?

Василь ФАРИННИК, старший партнер АО «CREDENCE» для Закон і Бізнес


Початок досудового розслідування є визначальним у кримінальному провадженні. Саме на цьому етапі вирішується питання, чи буде здійснюватися досудове розслідування взагалі та який орган це робитиме. Проте наявна законодавча регламентація зумовлює низку практичних проблем.

 

«Автоматичне» внесення
 
Нині склалося два різні підходи до початку досудового розслідування. В одному випадку практикується так зване автоматичне внесення
відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до обставин, викладених у заяві чи повідомленні. Така позиція обґрунтовується положеннями ч.1 ст.214 Кримінального процесуального кодексу, де в імперативному порядку закріплений обов’язок слідчого чи прокурора внести до ЄРДР відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Водночас установлений обмежений процесуальний строк виконання цього обов’язку — невідкладно, але не пізніше від 24 год.

Практика «автоматичного» внесення всіх заяв чи повідомлень була запроваджена відразу ж після набуття чинності КПК у листопаді 2012 року. Втім, можна стверджувати, що вона себе не виправдала. Оскільки не всі заяви чи повідомлення містять достатню кількість відомостей, які давали б змогу розпочинати досудове розслідування.
Згідно із п.4 ч.5 ст.214 КПК до ЄРДР слід вносити відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведені потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Крім цього, такі заяви чи повідомлення можуть стосуватися адміністративних,цивільно-правових правовідносин, не містити ознак жодного правопорушення або взагалі бути помилковими чи наклепницькими, що зумовлює їх додаткову перевірку.

Отже, автоматичне внесення всіх заяв чи повідомлень про кримінальне правопорушення до ЄРДР не відповідає принципу процесуальної економії та негативно позначається на ефективності роботи слідчих. Останні замість того, щоб зосереджувати увагу на розслідуванні реальних та важливих кримінальних проваджень, повинні витрачати час та сили на процесуальне оформлення початку досудового розслідування, перевірку заяви шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і лише потім закривати провадження. Зокрема, відповідно до статистичних даних Генеральної прокуратури у 2013 році було закрито понад 1 млн кримінальних проваджень, і лише 212 тис. завершилося направленням до суду (у 2019-му закрито майже 400 тис., а направлено до суду менш як 160 тис. проваджень).

Таким чином, слід визнати невиправданою практику органів досудового розслідування розпочинати провадження лише на підставі факту звернення особи із заявою чи повідомленням. Початку досудового розслідування має передувати діяльність, спрямована на перевірку заяви чи повідомлення та встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

Під виглядом звернення

Більш поширеним на практиці є інший варіант: відомості, викладені у заяві чи повідомленні, вносяться до ЄРДР лише тоді, коли, на думку слідчого чи прокурора, вони дійсно містять дані, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення. При цьому слід враховувати, що відповідно до положень ч.1 ст.214 КПК слідчий чи прокурор має лише 24 год. для вирішення цього питання.

Якщо ж заява чи повідомлення не містить таких відомостей, то усталеною є практика їх розгляду в порядку, встановленому законом «Про звернення громадян». У такому разі провадження буде розпочато лише тоді, коли при розгляді цих заяв (що може здійснюватися у строк до одного місяця) будуть встановлені обставини, які свідчать про вчинене кримінальне правопорушення.

Утім, такий початок досудового розслідування є досить сумнівним з точки зору законності. Адже спірним є питання щодо застосування закону «Про звернення громадян» у тих випадках, коли особи звертаються із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.

Так, у преамбулі до цього закону вказано, що він стосується питань практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією права вносити до органів державної влади, об’єднань громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. А в ст.12 зазначено, що «дія цього закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством».

А тому не можна кримінальні процесуальні правовідносини, які мають виникати у разі звернення із заявою чи повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, замінювати правовідносинами, урегульованими законом «Про звернення громадян».

Добрі наміри

Доречно згадати дискусії, які мали місце при прийнятті КПК у 2012 році. Так, під час обговорення проекту кодексу найбільш дискусійним було питання, що стосувалося ліквідації стадії порушення кримінальної справи. Аргументами на користь відмови від цього етапу було те, що при постійному збільшенні кількості зареєстрованих заяв і повідомлень про злочини (у 2000 році — 1,8 млн, а у 2011-му — 3,3 млн) лише щодо 30% з них приймалося рішення про порушення кримінальної справи. Відповідно, щодо 70% ухвалювалося рішення про відмову в цьому.

Поширеним було твердження, що саме на стадії порушення кримінальної справи приховуються злочини — коли уповноважені особи в силу певної зацікавленості не починали досудового розслідування. Це, у свою чергу, унеможливлювало реалізацію особою права на судовий захист чи на доступ до правосуддя.

Очікувалося, що новий процесуальний порядок унеможливить вибірковий підхід до вирішення питання про початок досудового розслідування та 
сприятиме підвищенню ефективності роботи слідчого. Адже були сподівання, що нова процесуальна форма початку кримінального провадження дасть змогу:

• виключити «конфлікти» між працівниками правоохоронних органів та громадянами, оскільки кожна заява та кожне повідомлення будуть розглянуті та, відповідно, будуть прийняті рішення щодо них;
• уникнути повторного проведення деяких процесуальних дій та сприяти процесуальній економії часу. Зокрема, коли слідчий на стадії порушення кримінальної справи організовував проведення попереднього дослідження, а після — проводилася експертиза;
• потерпілому реалізувати право на захист своїх інтересів одразу після звернення до правоохоронного органу із заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення. Адже відповідно до ч.2 ст.55 КПК права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Невиправдані очікування

Утім, майже восьмирічна практика застосування норм КПК 2012 року, якими регламентується процесуальний порядок початку кримінального провадження, дозволяє стверджувати, що більшість із вказаних очікувань не виправдали себе. А окремі проблеми не лише не зникли, а посилилися.

Зокрема, не справдилися очікування щодо унеможливлення вибіркового підходу при вирішенні питання щодо початку досудового розслідування. Про це свідчать звернення до слідчих суддів зі скаргами на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні чи у відмові від внесення відомостей до ЄРДР. Зокрема, як вказано у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей до ЄРДР у межах 24-годинного строку слідчі судді постановляють ухвали про задоволення таких скарг.

Утім, об’єктивною причиною невнесення відомостей може бути брак часу. Адже досить складно за 24 год. пересвідчитися у наявності обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Причому ці фактичні дані є обов’язковими для внесення до ЄРДР відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК.

Таким чином, намагання законодавця скоротити строк, протягом якого має бути розпочате досудове розслідування, на практиці привело до протилежного. Адже неможливість установлення в досить обмежені процесуальні строки обставин, які свідчать про кримінальне правопорушення, спричиняє те, що заява розглядатиметься протягом одного місяця в порядку, встановленому законом «Про звернення громадян».Це дозволяє стверджувати, що не виправдалися очікування законодавця щодо того, що потерпілий набуває відповідних прав та обов’язків одразу після звернення з відповідною заявою.

«Процесуальний фільтр»

Отже, положення ст.214 КПК потребують суттєвого вдосконалення. У цій нормі слід визначити, що у разі необхідності додаткової перевірки заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення строк унесення відомостей до ЄРДР має бути збільшений до 10 діб.
Саме такий строк є найбільш оптимальним. Адже за цей час у слідчого буде можливість пересвідчитися у наявності чи відсутності підстав для досудового розслідування шляхом відбирання пояснень в очевидців, проведення огляду місця події, отримання певних документів або відповідних відомостей. У разі необхідності таку дослідчу перевірку мають здійснювати оперативні підрозділи. З огляду на це вбачається за доцільне внести відповідні зміни до ч.1 ст.214 КПК.

Окрім цього, варто звернути увагу і на те, що порядок початку досудового розслідування не передбачає необхідності прийняття відповідного процесуального рішення. Початком досудового розслідування є факт унесення відомостей до ЄРДР. Але ж для того, щоб відомості були внесені, слідчий чи прокурор має ухвалити відповідне рішення. А згідно з положенням ч.3 ст.110 КПК рішення слідчого приймаються у формі мотивованої постанови.

Прийняття обґрунтованої постанови про початок досудового розслідування чи відмову в цьому сприятиме ефективній реалізації права потерпілого чи заявника на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування. У відповідній постанові будуть викладені підстави та мотиви прийнятого рішення, а тому в разі незгоди з ним більш змістовним буде його оскарження. Адже при розгляді скарги у слідчого судді буде можливість оцінити підстави невнесення відомостей, чи, навпаки, початку досудового розслідування.Такий порядок буде свого роду «процесуальним фільтром» та сприятиме ефективній діяльності органів досудового розслідування.