What will be the implementation in practice of the new edition of Article 289 of the Criminal Code concerning illegal seizure of transport?

What will be the implementation in practice of the new edition of Article 289 of the Criminal Code concerning illegal seizure of transport?

Stanislav Sviridenko, Partner for  zib.com.ua

Тільки за 5 місяців цього року зареєстровано 1882 факти незаконного заволодіння транспортними засобами. Очевидно, що такі високі показники потребують негайної мінімізації внаслідок посилення відповідальності та вжиття своєчасних і дієвих заходів запобігання у діяльності правоохоронних органів. І один із кроків уже зробив парламент.

Склад злочину

Нині на підписі у Президента перебуває закон «Про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо протидії незаконному заволодінню транспортним засобом» (проект №3301), який парламент прийняв 3.09.2020. Необхідність такого акта пояснюється погіршенням криміногенної ситуації у сфері безпеки дорожнього руху, про що свідчать статистичні дані за 2019 рік та І півріччя 2020-го.

Так, упродовж 2019 року органи Національної поліції зареєстрували 5374 факти незаконного заволодіння транспортними засобами, серед яких 3193 — автомобілями. Розкрито 2048 та 1177 кримінальних правопорушень відповідно. Повідомлено про підозру 2283 особам.
Нині основним безпосереднім об’єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, під якими слід розуміти всі види автомобілів, трактори та
інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Його додатковим обов’язковим або факультативним об’єктом виступає власність, безпека руху та експлуатації транспорту.

Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою у вигляді дії. Тому під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою, протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч його волі.
Слово «будь-яким» означає, що перелік способів законодавцем не обмежено і способу, який би не підпадав під цю конструкцію, немає. Так, у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 зазначено, що незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися таємно, відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Наявність або відсутність умислу на заволодіння транспортним засобом кримінально-правової оцінки дій не змінює. Оскільки для кваліфікації дій особи за ст.289 КК мета протиправного вилучення ТЗ жодного значення не має.

Посягання на власність

Якщо поглянути на законодавство інших країн, то у США крадіжка транспортного засобу карається ув’язненням на строк до одного року, причому покарання залежить від вартості автомобіля. У Польщі скоєння такого злочину карається від 3-х місяців до 5 років позбавлення волі. Також існує таке поняття, як «кваліфіковане викрадення»,
тобто з використанням спеціальних технічних засобів. Такий злочин карається позбавленням волі на строк до 10 років.

Наприклад, у Білорусі даний вид злочину, за предметом поділений на складові, кваліфікується як «незаконне заволодіння транспортним засобом або маломірним судном і поїздка на ньому без мети крадіжки» та карається позбавленням волі на строк до 5 років. У кримінальних кодексах інших пострадянських країн злочин, пов᾽язаний з незаконним заволодінням транспортним засобом, віднесений до розділу «Злочини проти власності».

Якщо порівняємо об’єкти посягань, визначених у статтях «Крадіжка» та «Незаконне заволодіння транспортним засобом» КК, то побачимо, що предметом обох злочинів є майно. Однак вчинення крадіжки карається штрафом у розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від 80 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2-х років, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років. А незаконне заволодіння транспортним засобом — обмеженням волі на строк від 3-х до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

При призначенні покарання необхідно враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, обставини справи, які пом’якшують і обтяжують відповідальність. Суспільна небезпечність зумовлюється неконтрольованим використанням транспортних засобів як джерела підвищеної небезпеки, що може призвести до скоєння інших злочинів проти безпеки руху.

Тому, враховуючи зарубіжний досвід та позицію вітчизняних вчених, можна визначити незаконне заволодіння транспортним засобом як посягання на відносини власності. І цю категорію злочинів віднести до розд.VI «Особливої частини» КК «Кримінальні правопорушення проти власності».

Кваліфікуючі ознаки

У ст.50 КК указано, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. У новій редакції ст.289 КК законодавець передбачив обмеження волі на строк від 3-х до 5 років або позбавлення волі на той самий строк, тоді як штраф як вид покарання більше не застосовується.

Водночас ч.2 цієї статті доповнено положенням про використання електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, а також визначено вартість предмета незаконного заволодіння — від 100 до 250 н.м.д.г. За вчинення таких дій передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

В умовах стрімкого розвитку технологій це є досить доречним. Значну частину цих злочинів скоюють організовані злочинні угруповання, які використовують різні схеми діяльності, мають ієрархічну структуру з розподілом ролей, транскордонні зв’язки, високий рівень спеціалізації та матеріально-технічного оснащення, контролюють ринки, на яких реалізують викрадені транспорті засоби.

Розширено й перелік застосованих пристроїв, які поділяються на:

• пошукові (нелінійні локатори та портативні сканери радіочастот). Вони допомагають виявити спеціальні технічні засоби, що використовуються правоохоронними органами під час проведення ОРД та НСРД;
• відмикаючі механічної дії. До цих пристроїв відносяться спеціалізований інструмент
заводського чи кустарного виробництва, що відмикає пристрої, якими користуються злочинці для проникнення до салонів автомобілів, гаражів, квартир, будинків громадян та інше;
• відкриття автомобілів (електронні вироби «Кодграбер», за допомогою яких авто можна відкрити без ключа та власника, шляхом сканування радіочастоти пульту навісної та/або штатної сигналізації);
• ретрансляції сигналу ключа, який є в потерпілої особи, автомобілів, обладнаних штатною (заводською) системою захисту від викрадення (перелік спеціальної техніки наданий департаментом карного розшуку Національної поліції).

Санкції та реальні збитки

Водночас дискусійним є положення про те, що предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від 100 до 250 н.м.д.г. (105100 — 262750 грн.).
У цьому випадку особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а якщо вартість є ще більшою — від 8 до 12 років. В обох випадках — з конфіскацією майна або без такої.

Тобто якщо раніше зазначалося, що матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння саме реальних збитків на суму від 100 до 250 н.м.д.г., а великою — понад 250 н.м.д.г., то у новій редакції диспозиції статті має значення лише вартість транспортного засобу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для її відновлення.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ №14, якщо транспортний засіб не зазнав жодних пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і він не потребує відновлення або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п.3 примітки до ст.289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня. У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день скоєння злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено.

Проте з огляду на нову редакцію вказаної норми виникає запитання про перспективу цивільного позову про відшкодування збитків. Адже у слідства та суду немає потреби встановлювати розмір реальних збитків, завданих таким злочином.

Отже, прийнятий закон може стати стримувальним фактором для правопорушників унаслідок посилення кримінальної відповідальності. Однак необхідний системний підхід до вирішення цієї проблеми. А це не лише посилення покарання, а й покрашення економіки в цілому, зменшення рівня безробіття, збільшення місць для паркування транспортних засобів під посиленою охороною тощо.