Врахувати укол: чи законне відсторонення від роботи за відсутності вакцинації

Врахувати укол: чи законне відсторонення від роботи за відсутності вакцинації

Василь Фаринник, керуючий партнер Адвокатського об’єднання CREDENCE для mind.ua

З початку листопада 2021 року значно загострилася ситуація навколо профілактичної вакцинації від COVID-19. Роботодавці на виконання вимог Кабміну розпочали масове відсторонення нещеплених співробітників певних категорій. Чи законні такі дії, кого можна відсторонювати, а кого ні та чому. Законність такого відсторонення від роботи з підстав відсутності вакцинації від COVID-19 є дещо сумнівною cтосовно працівників і відверто спірною щодо всіх категорій держслужбовців.
 
 
Що каже законодавство про відсторонення працівника від роботи?
 
Що стосується робітників, які працюють за трудовими договорами, укладеними в межах КЗпП, то, згідно із ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в перелічених цією статтею випадках та в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким іншим випадком цілком можна вважати ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка й передбачає обов’язок роботодавця відсторонити від роботи працівника, який відмовляється чи ухиляється від обов’язкового для його професії профілактичного щеплення. І тут треба також враховувати, що, згідно з цією ж статтею, для певних категорій працівників може вимагатися не лише таке профілактичне щеплення від переліку хвороб, встановлених безпосередньо в законі (дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу), а й від інших інфекційних хвороб. І перелік таких хвороб, як і перелік професій, встановлюється наказами МОЗ. Щодо COVID-19 відповідні накази присутні – саму хворобу віднесено до небезпечних інфекційних захворювань і визначено перелік професій, представники яких підлягають обов’язковій профілактичній вакцинації. Отже, у частині оскарження відсторонення працівників можна апелювати або до неконституційності самого факту віднесення певної категорії працівників до переліку обов’язкової вакцинації, або оскаржувати з мотивів недотримання процедури відсторонення.
 
Як бути держслужбовцям?
 
Проте ситуація з держслужбовцями всіх категорій  дещо інша. Річ у тім, що КЗпП розповсюджується на держслужбовців лише в тих питаннях, які не урегульовані спеціальним законодавством. А питання відсторонення держслужбовців якраз повністю врегульовано таким спеціальним законодавством: Законами України «Про державну службу», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру» тощо. І кожний із таких спеціальних законів передбачає вичерпний перелік підстав для відсторонення держслужбовця, серед яких відсутня така підстава, як відмова або ухилення від обов’язкової вакцинації.

Крім того, згадана вище ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» також фактично не розповсюджується на держслужбовців, адже в ній згадуються лише «працівники», «професії» та «роботи», тоді як об’єктами регулювання у сфері  законодавства про державну службу є «службовці», «посади» та «посадові обов’язки».
Отже, якщо належні правові підстави для відсторонення робітників наявні, і можна сперечатися хіба що стосовно конституційності цих підстав, то у відношенні держслужбовців такі підстави відсутні взагалі.

На скільки можуть відсторонити?
 
Питання строків відсторонення також залишається недостатньо врегульованим. Щодо працівників, то законодавство не передбачає певних строків відсторонення, а, за загальним правилом, відсторонення триває до усунення його причин . Отже, у разі здійснення працівником профілактичного щеплення, роботодавець має відразу поновити його на роботі.
Щодо держслужбовців, то тут питання знову впирається в положення спеціального законодавства, яке фактично передбачає можливість відсторонення  лише в разі проведення стосовно них того чи іншого виду розслідування. Строк відсторонення прив’язаний до строку такого розслідування, який, за загальним правилом, не може тривати більш  як три місяці. Але в разі відсторонення через відмову чи ухилення від вакцинації жодного розслідування не відбувається, а отже, і прив’язки до якихось строків нема. Проте в такому випадку це говорить не про потенційну «безстроковість» відсторонення, а про повну позаправність самої ситуації.
 
Чи можуть звільнити?
 
Щодо звільнення, то відмова чи ухилення від профілактичного щеплення у будь-якому разі не може вважатися законною підставою для звільнення і держслужбовця, і працівника.
З огляду на той факт, що відсторонення не прирівнюється до звільнення, відсторонені особи не можуть стати на облік до центру зайнятості та розраховувати на відповідні виплати. Одночасно на час відсторонення через відмову чи ухилення від вакцинації скасовано й виплати заробітної плати. У цьому разі вже наявні достатні правові підстави для звернення за захистом порушених прав як працівників, так і службовців. Працівники можуть апелювати до того, що умови припинення виплати заробітної плати належать до сфери регулювання законів України, а не підзаконних нормативно-правових актів, а отже, не можуть встановлюватися постановою Кабміну. А щодо держслужбовців, то норми прямої дії в спеціальних законах взагалі передбачають обов’язкову виплату окладів на час відсторонення в усіх випадках, коли таке відсторонення не пов’язане з притягненням до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.