Щодо внесення відомостей до Реєстру речових прав на нерухоме майно
До 2013 року реєстрацію права власності на нерухоме майно проводили органи БТІ (Бюро технічної інвентаризації).
З 1 січня 2013 року запрацював Реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр).
Все житло, яке побудоване після 1 січня 2013 року, вноситься до Реєстру автоматично.
Власник нерухомого майна, зареєстрованого в БТІ, за власним бажанням може звернутися за державною реєстрацією свого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це право власника, а не обов’язок.
На офіційному сайті Міністерства юстиції України розміщено роз’яснення від 02.12.2025 «Що робити, якщо право власності на житло зареєстроване лише на папері в БТІ?» (https://minjust.gov.ua/news/ministry/scho-robiti-yakscho-pravo-vlasnosti-na-jitlo-zareestrovane-lishe-na-paperi-v-bti )
У частини населення, що володіє нерухомістю, право власності на нерухоме майно було зареєстроване до 01 січня 2013 року в Бюро технічної інвентаризації (БТІ) лише на паперових носіях, тобто така інформація відсутня в Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що є його невід’ємною архівною складовою частиною.
Права на нерухомість таких власників підтверджуються лише паперовими документами, наприклад, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, договором купівлі-продажу, свідоцтвом про право на спадщину або іншими документами, що підтверджують набуття права власності на нерухоме майно.
Такі документи та реєстрація в БТІ є чинними, держава їх визнає та не зобов’язує власника майна реєструвати своє право в Державному реєстрі прав.
Проте в умовах воєнного стану реєстрація прав у Державному реєстрі прав є актуальною, оскільки є великий ризик втрати паперових документів, що підтверджують право власності, знищення та залишення на окупованих територіях архівів БТІ.
Також реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна в Державному реєстрі прав є необхідною передумовою для отримання в подальшому компенсацій за програмою єВідновлення.
Для власників, у кого право власності виникло та оформлено до 2013 року, ця послуга є безоплатною.
Щоб внести відомості до Реєстру, необхідно подати заяву на реєстрацію прав на нерухоме майно. Зробити це можна як у паперовій формі так і в електронній
- у паперовій формі через ЦНАП до державного реєстратора або нотаріуса за місцезнаходженням нерухомості (в межах області).
У разі якщо нерухоме майно розміщено в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Сумській, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях або місті Севастополі, звернутися можна до будь-якого державного реєстратора чи нотаріуса в межах України.
Вам знадобляться: паспорт; ідентифікаційний код; документи, які підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомості (наприклад, договір купівлі-продажу, міни, дарування, свідоцтво про право власності), а також інформаційна довідка від органів БТІ.
- в електронній формі через державний Портал Дія (крім Луганської та Донецької областей, а також Автономної Республіки Крим).
Зауважимо, якщо право власності на нерухоме майно набуте до 2013 року, державний реєстратор зобов’язаний запитати від БТІ інформацію, необхідну для проведення реєстрації (якщо відповідні документи не були подані заявником). На жаль, через ворожі атаки збереження архівів БТІ стає дедалі складнішим.
У випадку якщо архів БТІ знищений або залишився на тимчасово окупованій території, то заявник може звернутися до суду для підтвердження свого права власності.
ВИСНОВОК (станом на 28.01.2026)
Станом на дату підготовки цієї консультації, внесення відомостей до Реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр) є добровільним. Інформація про те, що особа може втратити право власності на житло у разі невнесення відомостей до Реєстру не відповідає дійсності. Право власності на житло є дійсним, навіть якщо даних про нерухомість немає в Реєстрі, тому що держава визнає паперові носії інформації і ці документи не втрачають своєї чинності, відповідно власнику не потрібно вчиняти жодних дій для визнання державою його права власності. АЛЕ:
Чому все ж таки варто внести відомості до Реєстру?
По-перше, в умовах сьогодення одна з найголовніших причин — послуга єВідновлення. Для того, щоб отримати компенсацію у разі пошкодження або знищення житла внаслідок російської збройної агресії, яке було побудоване до 2013 року, потрібно, щоб в Реєстрі були відомості. Якщо відомості в Реєстрі будуть відсутні, то отримати компенсацію за програмою єВідновлення буде неможливо, оскільки щоб отримати виплати у рамках цієї програми потрібно надати, зокрема витяг з Державного реєстру речових прав.
По-друге, існує високий ризик втрати паперових документів, що підтверджують право власності, пошкодження/знищення або залишення на окупованих територіях архівів БТІ. У такому разі необхідно буде звернутися до суду з позовом про визнання права власності, що в свою чергу потребує значного часового і фінансового ресурсу. Тому фактично Реєстр надає додаткові гарантії захисту прав для власників нерухомого майна в умовах воєнного стану, а також в разі втрати або знищення паперових оригіналів документів чи знищення архівів БТІ.
По-третє, реєстрація прав на нерухомість в цьому Реєстрі дозволяє власнику безперешкодно розпоряджатися своєю нерухомістю, ефективно захищати свої права в судовому порядку, убезпечує від незаконних дій з нерухомим майном (наприклад, від безпідставного відчуження стороннім особам) та дозволяє відслідкувати всі реєстраційні дії з його об’єктом.
Щодо Закону «Про основні засади житлової політики»
13.01.2026 Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому Проект Закону «Про основні засади житлової політики» № 12377 від 06.01.2025 (далі – Закон) (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/55543), який визначає основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади житлової політики щодо реалізації права осіб на житло, забезпечення сталого та ефективного використання житлового фонду України.
19.01.2026 Закон направлено на підпис Президенту України.
Після підписання Президентом України, офіційного оприлюднення та набрання чинності цього Закону – втратить чинність, зокрема, Житловий кодекс України.
Відповідно до ст. 31 цього Закону, житло приватного житлового фонду, житлового фонду територіальних громад та державного житлового фонду підлягає обов’язковому обліку шляхом внесення відомостей про житло до Єдиної інформаційно-аналітичної житлово системи. Перелік таких відомостей визначається Кабінетом Міністрів України.
Джерелами інформації Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи є відомості, що вносяться користувачами, адміністратором або отримуються в порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, іншими інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності.
Облік житла приватного житлового фонду – здійснюється власниками житла або уповноваженими ними особами.
Згідно зі ст. 32 Закону, Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється з метою забезпечення реалізації особами права на житло, сталого та ефективного використання житлового фонду, дотримання інтересів органів державної влади, прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та органів місцевого самоврядування у сфері житлової політики шляхом забезпечення повною, достовірною та актуальною інформацією про житловий фонд України та про осіб, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло.
Власником Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи та володільцем інформації в цій системі є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну житлову політику (Міністерство розвитку громад та територій України).
Адміністратором Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа державної форми власності, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відкритих даних, публічних електронних реєстрів, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності.
Користувачами Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи (далі – користувачі) є виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну житлову політику, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, Фонд державного майна України, Служба безпеки України та інші правоохоронні органи, фінансові установи, місцеві державні адміністрації (військові адміністрації населених пунктів, військово-цивільні адміністрації населених пунктів), центри надання адміністративних послуг, органи соціального захисту населення, нотаріуси, оператори доступного житла, оператори соціального житла, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно, виконавці комунальних послуг, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, гуртожитків, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які забезпечують утримання відповідних будинків, власники житла, особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, інші фізичні та юридичні особи, визначені порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
Єдина інформаційно-аналітична житлова система створюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і електронну інформаційну взаємодію з інформаційно-комунікаційними системами державної форми власності, у тому числі Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Єдиним державним реєстром ветеранів війни, Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Єдиним державним демографічним реєстром, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром фізичних осіб – платників податків, Єдиним державним реєстром судових рішень, інформаційно-аналітичною платформою електронної верифікації та моніторингу, іншими публічними електронними реєстрами та інформаційно-комунікаційними системами, визначеними порядком ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. Правоохоронні органи мають право безпосереднього автоматизованого доступу до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
ВИСНОВОК (станом на 28.01.2026)
На підставі цього Закону, планується створення, функціонування та ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. Відповідно до ст. 31 Закону житло приватного житлового фонду підлягатиме обов’язковому обліку шляхом внесення відомостей про житло до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
Джерелами інформації Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи будуть, зокрема, відомості, отримані в результаті взаємодії з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Ось тут і може виникнути обов’язок внести відомості до Реєстру.
І хоча, наразі, в Законі відсутній обов’язок внесення відомостей до Реєстру, такий обов’язок може виникнути у майбутньому, якщо відповідні зміни будуть внесені до нормативно-правових актів.
У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону, зазначено, що Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом, Кабінет Міністрів України повинен забезпечити створення, функціонування та ведення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.
Протягом 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом Кабінет Міністрів України повинен забезпечити проведення обліку наявного житла державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад відповідно до статті 31 цього Закону шляхом внесення інформації про житло до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.