Борьба за квалификацию – свобода вместо 12 лет тюрьмы

Борьба за квалификацию – свобода вместо 12 лет тюрьмы

Артем Трекке, старший партнер Адвокатского объединения CREDENCE

До адвокатів Адвокатського об’єднання CREDENCE звернувся колишній керівник державного підприємства, якого звинувачували у вчиненні корупційних злочинів, передбачених ст. 191 Кримінального кодексу України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Причому, клієнту інкримінували найтяжчу – 5 частину статті. По ній передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскація майна. У чому ж була суть звинувачень і чим все в підсумку закінчилося?

 

Фірми виявилися цілком реальними

Детектив НАБУ порахував, що діями чиновника держпідприємству було завдано збитків майже на три мільйони гривень. Позиція боку обвинувачення ґрунтувалася на тому, що ці гроші нібито перераховувалися фірмам, які не надали підприємству ніяких послуг, тобто були, по суті, фіктивними. Причому, слідство навіть не збентежив той факт, що директором підприємства наш клієнт став уже після того, як основна частина перерахованих коштів була вже освоєна.

Захисту вдалося довести, що в реальності підрядники існували і проводили будівельно-ремонтні роботи, за які їм і перераховувалися гроші. У підсумку, правоохоронці закрили провадження по цьому епізоду в зв'язку з відсутністю складу кримінального злочину.

 Премії вийшли боком

Другий епізод звинувачення стосувалося ситуації з продажем частини нерухомості підприємства. Клієнту інкримінували те, що частина отриманих коштів, отриманих від продажу будівель (йшлося про суму близько 1 млн. грн.), була безпідставно спрямована на преміювання співробітників за підсумками року. Зачіпкою для слідства послужив той факт, що сам наказ про преміювання був підписаний за день до того, як гроші по угоді були сплачені, тобто за версією звинувачення, керівник нібито розпорядився коштами, яких у підприємства ще не було. А також в річний фінансовий план підприємства на рік не вносилися зміни щодо використання коштів для виплати цієї премії.

Але обвинувачення не врахувало той факт, що виплата премій співробітникам була ініційована профспілкою, що було стандартною щорічної практикою підприємства. Більш того, рішення про матеріальне заохочення приймалося колективно на спільному засіданні, де були присутні керівник, посадові особи підприємства і представники профспілки. Надалі це прийняте колективне рішення керівник своїм наказом, умовно кажучи, підтвердив.

При цьому сам наказ був узгоджений з усіма відповідальними співробітниками, включаючи фінансиста, юриста, бухгалтера і менеджера з персоналу. А відсутність у підприємства на рахунках грошових коштів і відсутність підстав для прийняття рішення – не тотожні поняття. Простіше кажучи, рішення було прийнято, за відсутності грошей на рахунку, а виконано лише після того, як гроші там з'явилися.

 Виходячи з цього, у сторони звинувачення були відсутні докази, які б підтвердили, що можливі негативні наслідки підписання наказу про преміювання працівників директором прораховувалися і планувалися їм заздалегідь. Тобто, клієнт не бажав і не допускав настання суспільно небезпечних наслідків від виплати премії працівникам. Таким чином, в його діях відсутні ознаки суб'єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України.

 Інша кваліфікація

 Аргументи адвокатів переконали сторону обвинувачення в тому, що в діях керівника підприємства відсутній прямий умисел, а має місце неналежне виконання посадових обов'язків. В результаті цього слідство перекваліфікувало цей епізод, інкримінувавши клієнту правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України (Службова недбалість). Ця стаття не є тяжкою і, відповідно, не передбачає такого суворого покарання, як попередня. Але на жаль і на цьому історія не закінчилася.

Через кілька місяців інший процесуальний керівник – прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) вирішив повернути попередню кваліфікацію епізоду, ту саму горезвісну частину 5 ст. 191 КК! І знову адвокати були змушені доводити САП очевидне: дії клієнта явно не підпадають під цю кваліфікацію, і справа просто не має жодної судової перспективи.

Більш того, сама зміна кваліфікації і підозри були безпідставними, оскільки жодної слідчої дії в період між врученням підозри щодо службової недбалості і новою підозрою не проводилося, ніяких нових обставин встановлено не було. Нова підозра була ідентичною попередній, з незначним коригуванням окремих формулювань, в зв'язку з чим захист звернувся до суду. І хоча Вищий антикорупційний суд не задовольнив скаргу, адвокатів, один із суддів колегії Апеляційної палати звернув увагу на порушення прав нашого клієнта стороною обвинувачення, виклавши свою позицію своєму окремій думці.

Так, вдруге захисникам вдалося переконати обвинувачення в тому, що дії клієнта слід кваліфікувати за ст. 367 Кримінального кодексу (Службова недбалість), а підстав для підозри в скоєнні злочину за ст. 191 попросту немає. В результаті підозру в «крайній» день строків досудового розслідування було знову змінено, і в цей раз вже остаточно.

 Суд і рішення

Можна відзначити, що сторона обвинувачення діяла досить професійно. Розуміючи відсутність судової перспективи, прокурори САП не стали направляти обвинувальний акт до суду з ущербною формулою кваліфікації. Тим самим, заощадили процесуальний час і отримали повне відшкодування збитку в рамках вірної кваліфікації. Цей крок (остаточна зміна кваліфікації) дозволив розглядати справу по суті не в Вищому антикорупційному суді, а в одному з районних судів Києва, адже ст. 367 (Службова недбалість) КК не відноситься до корупційних. 

Фінал історії такий. Суд врахував описані обставини, повне відшкодування шкоди і в результаті, своєю ухвалою звільнив нашого клієнта від кримінальної відповідальності.Тобто, людина, якій спочатку загрожувало до 12 років ув'язнення, залишилася на волі.