Бази ДНК під контролем МВС — які загрози містить проєкт закону №4265?

Бази ДНК під контролем МВС — які загрози містить проєкт закону №4265?

Наталя Дригваль
старший партнер АО "CREDENCE" для УП


Верховна Рада України планує розглянути законопроєкт "Про державну реєстрацію геномної інформації людини". Дискусії навколо його тексту точаться ще з минулої осені.

Утім, автори проєкту, серед яких і голова Комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський, переконують, що створення системи державної реєстрації геномної інформації — це не лише успішна практика зарубіжних країн, а і ключова запорука ефективності методу молекулярно-генетичних досліджень під час розкриття злочинів. 
Відповідно до тексту проєкту, передбачається врегулювання як обов'язкової державної, так і добровільної реєстрації геномної інформації людини. Держателем бази даних визначається Міністерство внутрішніх справ України. 

Але є ризики впровадження цього законопроєкту. Та вони набагато ширші, ніж просто неузгодженість з низкою чинних законів та правова невизначеність в окремих положеннях. 
Наприклад, у законопроєкті відсутній чіткий перелік об'єктів біологічного походження, які можуть бути відібраними для проведення молекулярно-генетичної експертизи. 
Норми стосовно зберігання та знищення біологічного матеріалу, відібраного для здійснення державної реєстрації геномної інформації, відсилають до кримінального процесуального законодавства.
Але ж вони, вочевидь,  виходять за межі предмету правового регулювання КПК. Тож на практиці не зможуть бути реалізованими.

Також є значні питання щодо механізму державної реєстрації геномної інформації та власне переліку осіб, для яких вона буде обов'язковою. 
Сумніви викликає і доцільність зберігання інформації в базі даних протягом 75 років та взагалі рівень дотримання нашими правоохоронними органами стандартів у сфері захисту персональних даних. 

Але ключова небезпека — це все ж таки велика кількість розпорядників інформації та концентрація збору, доступу, управління інформацією в МВС, на що звернули увагу у висновку ГНЕУ. 
Цікаво, що контроль за додержанням прав людини і громадянина при державній реєстрації геномної інформації, відповідно до законопроєкту, покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Тобто на інституцію, яка на практиці не має жодних інструментів впливу на МВС і взагалі є вкрай слабкою. 
Враховучи це, законопроєкт №4625 однозначно має бути суттєво  доопрацьований. Як мінімум, у контексті  створення відповідних запобіжників-деталізації обов'язків розпорядників бази, контролю за додержанням прав людини та ненадмірності обробки персональних даних. 

Тому наразі запевнення ініціаторів законопроєкту в тому, що сфера його застосування не носитиме масового характеру, виглядає вкрай сумнівно, особливо на фоні всіх потенційних ризиків та суперечливих положень цього документу.